Тема уроку: Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Мета уроку: Дати поняття про дієприкметник як особливу форму
(дидактична) дієслова, охарактеризувати його основні морфологічні ознаки, спільні із дієсловом та прикметником.
Сприяти активному усвідомленню учнями теми, вчити знаходити дієприкметники в реченнях, доцільно використовувати їх у своєму мовленні, будувати речення із дієприкметниками. Готувати учнів до засвоєння наступних тем.
(виховна) Виховувати у школярів любов до природи, замилування красою осені, бажання зберігати цю красу.
(розвиваюча) Розвивати мислення, творчість, пам’ять, зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів.
Обладнання: Таблиця, таблиці-схеми, ілюстрації до граматичної казки, ребус, малюнки для роботи із РЗМ, осіннє листя.
Тип уроку: Урок засвоєння нових знань.
І. Організація класу до уроку. Створення сприятливої обстановки, налаштування на роботу. (1,5 хв.)
ІІ. Етап актуалізації.(14 хв.)
1. Поетична п’ятихвилинка (із використанням листівок):
- виразне читання поетичних рядків напам’ять;
Хмарна не радує днина
Вітер висвистує в кронах ,
Лиш молода горобина
Світиться в гронах червоних .
- бесіда за змістом:
Яка пора року зображена у віршованих рядках? Доведіть.
Які почуття викликає у вас вірш?
- Робота над орфограмами:
а)назва орфограми;
б)формулювання правила.
2. «Мозкова атака».
- Який розділ науки про мову вивчаємо?
(Морфологію).
- Що він досліджує?
(Частини мови ).
- Що означає вивчити частину мови?
(Дослідити їх лексичне значення , граматичні ознаки ,форми змінювання та словотворчі засоби ).
- Дайте визначення дієслова?
(ДІЄСЛОВО – це частина мови ,що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?)
- Які граматичні категорії притаманні цій частині мови?
(Час : минулий ,теперішній , майбутній . У теперішньому і минулому часі дієслова змінюються за особами і числами , а в минулому часі – за родами ( в однині ) і числами .Бувають доконаного і недоконаного виду ).
- Що ви знаєте про прикметник? Як він змінюється?
(Прикметник – частина мови , яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання який ? чий ? Змінюється за родами , відмінками ,числами).
- Перевірка домашнього завдання. Заповнити таблицю знань із теми «Дієслово». (Я знаю / Я вмію).
Я З Н А Ю
Я В М І Ю
Визначення дієслова
Часи дієслів
Види дієслів
Перехідність – неперехідність
Дієвідміни дієслів
Способи дієслів
Форми дієслів
Правила написання не з дієсловами Виконувати морфологічний розбір дієслова як частини мови :
визначати форму дієслова ;
його вид , час ;
рід, особу , число ;
спосіб, дієвідміну
3. Ребус.
- Розгадайте ребус і сформулюйте тему уроку.
(Дієприкметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль).
- Згадайте, коли ви вже чули інформацію про дієприкметник.
(Тоді, коли вивчали форми дієслова).
4. Граматична казка «Неслухняні дітки» (І.Р.Вихованець, «У світі Граматики», К., 1987, стор.166-172). Розповідає учитель.
Давно це було .жила собі Дієсловиха з десятьма дієсловенятами . Дієсловенята були жваві та веселі . Дуже любили прогулянки . Мати їх часто виводила на подвір`я і розповідала багато цікавого про навколишній світ . Деякі дітки слухали уважно . Інші задивлялися на сонце , на пташок , на людей . Отак у дитячих прогулянках і материних клопотах ішло життя .
Настало раннє літо . Сміялося сонце . Вітерець звідкись прилітав , щось шепотів деревам і відлітав назад . Дерева ніжно йому шелестіли . Усе росло , буяло , раділо . Після смачного сніданку дієсловенята заглядали у віконечко . Їм не сиділося в хаті . Сонце і молодість кликали їх на подвір`я Ось вони побачили , як квочка знайшла зернини і кличе курчат . Курчата радо відгукнулися на поклик матері . Прибігли і клювали своїми маленькими дзьобиками , як мати . Дієсловенята дивилися крізь віконечко і знемагали . Їм дуже хотілося вибігти на подвір`я .
- Мамо, - благали дієсловенята . – Ти порайся в хаті .А ми побіжимо на подвір`я .Гарно ж як . І сонце , і квочка з курчатками . І все зелене . Ми будемо слухняні . Нікуди не побіжимо . Будемо тільки на подвір`ї . Пустіть нас , мамо ...
- Зачекайте , дітки . Ви ж бачили , як шуліка хотів украсти курчаток . А ворони ? Вони тільки й чекають . Боюся за вас , дітки . Страшно шуліки й ворони . Зачекайте трішки . Я ось зараз . Хвилинку – другу підождіть .
- Пусти нас , матусю , - увивався біля матері улесливий синочок Неслухнянко .Він був улюбленцем Дієсловихи . Часто вона йому дозволяла більше , ніж іншим дієсловенятам . – Пусти ... Я не буду вже забігати далеко . Буду тільки на подвір`ї . Хочеться ж як надихатися свіжим повітрям !
- Зараз , зараз , Неслухнянку , - наполягала на своєму Дієсловиха . – А то забіжиш знову . Хіба я тебе не знаю .
- Ось ти яка , матінко . Ніяк не можеш забути цього . Я більше не буду , - похнюпився Неслухнянко .
- Зараз . зараз , дітки . Ідемо вже .
І Дієсловиха з дітками вийшла на подвір`я . Дієсловенята були радісні і щасливі . Все їм подобалося . І сонце , і подвір`я , і курчатка . Хотілося бігати , галасувати .
Деякі дітки заслухалися , як шелестить берізка . Про щось перемовляється з вітерцем . А як пахне листя волоського горіха ! Зеленіє трава . На городі все росте , буяє , розкошує . Як гарно у світі . А ще коли молоді , і все гарне попереду . Дієсловенята мліли від щастя .
Дієсловиха почала розповідати про дерева , про квіти . Діти дивувалися , як багато мати знає . Чи вони коли будуть такими розумними ?
- Будете , дітки , - зітхала мати . – Тільки будьте слухняними . Не такими , як мій Неслухнянко . О , а де він ? Неслухнянку , йди сюди !
Та Неслухнянка знову не було . Побіг десь за подвір`я . Задивляється , як білі , зеленкуваті і різноколірні метелики літають над травами , сідають на травинки . А бджоли невтомно перелітають із квітки на квітку , шукають чогось . Гарно ж як ! Далі побіг Неслухнянко до річки . Дивився , як маленькі рибки зграйками підпливали до берега . Він кидав їм крихти хліба , які непомітно виніс із хати . Рибки накидалися на здобич . І знову тікали геть у глибини річки . Гарно ж і весело як !
Увечері Неслухнянко плентався додому . Із сумом думав , що гриматиме мати , дорікатиме йому . Як же цього разу виправдатися ? « Скажу , що допомагав комусь ... От кому –треба придумати » , - потішав себе . Приходив додому . Зітхала мати . Казала , що залишатиме його вдома . Інших же діток виводитиме на прогулянку . Знову обіцяв , що більше цього не буде . Обіцяв – і , переступивши поріг , забував про все на світі . І все знову повторювалося .
І вирішила Дієсловиха вивести дієсловенят на першу робочу прогулянку . Старанно готувалися до цього виходу . Пошила мати дітям нові костюмчики . Зелені костюмчики , як літо навколо . Аж виблискують на сонці . І зелені черевички . Вийшли по двоє на подвір’я . Попереду йшла мати .
- Дітки , і я , і весь наш рід маємо цікаву працю . Ми ходили і ходимо працювати в речення . Там підбираємо для себе іменники і разом працюємо . Ми стоїмо то у першій , то у другій , то у третій особі . Давайте , дітки , спробуємо .
Дієсловенята кинулися в речення . Залюбки намагалися в реченні стояти в першій , другій і третій особі . Мати так цікаво розповіла про це , що дієсловенята сприймали роботу як захоплюючу гру . Трохи відпочивали і знову йшли в речення . Тільки Неслухнянкові швидко все набридло . Мати й не вгледіла , як він зник із подвір’я .
Швидко чимчикує Неслухнянко . Аж на зустріч йому – Прикметничиха зі своїми дітьми . Прикметничата щось там попискували .
- Куди ти йдеш , Неслухнянку ? – питає його Прикметничиха . – Чого похнюпився ?
- Та мати змушує по сотні разів робити те саме , - відповідає він . – То стій у першій особі . То у другій . То у третій . Сил уже нема . Так усе набридло . От і подався навтьоки . куди очі бачать .
- Що я тобі скажу , Неслухнянку , - враз замислилася Прикметничиха . – Давай іди з нами . Я тебе навчу дуже швидко , як працювати у нас . Та й учити особливо не треба . Що робити – кажуть іменники . Якого роду іменники – ми цього роду теж . Змінюють вони число і відмінок – змінюємо число і відмінок і ми . Тобі сподобається . Іди з нами . Не пожалкуєш .
Неслухнянка недовго довелося й просити . Пішов із прикметничатами на чудову полянку в лісі . Неслухнянка одягли в червоненькі штанці та взули в червоненькі черевички . Щоб не дуже відрізнятися від прикметничат . У Неслухнянка зеленою була тільки сорочка . Загрався Неслухнянко аж до вечора . Опам’ятався пізненько . Швидко подався додому . Червоненькі штанці і черевички заховав . Боявся признатися матері , що він був у гостях у прикметничат .
Настало пізнє літо . Дієсловенят навчила Дієсловиха всього . Вони вміли вправно виконувати в реченні всю дієслівну роботу . Вміли в реченні стояти в першій , другій і третій особі . Також у теперішньому , минулому і майбутньому часі . Навчилися стояти в наказовому і умовному способі . Не відставав від них і Неслухнянко . Але часто зникав кудись . Йому кортіло побути з прикметничатами . Він навчився виконувати й прикметникову роботу . Але не признавався матері , де він буває . Тому червоненькі штанці і червоненькі черевички він старанно приховував .
Нарешті Неслухнянко вирішив з’явитися додому в червоних штанцях і червоних черевичках . Збіглися його братики і сестрички . Налякалася мати .
- Що ж ти наробив ? – накинулася Дієсловиха . – Де ти дів зелені штанці ? Напевно , загубив ? Чи порвав ? Відповідай . А де зелені черевички ? Ой лишенько ! То хоч приходив у своєму одязі і взутті . А то маєш тобі ! Не пущу тебе нікуди ! Будеш знати тоді !
- Люба матусю , заспокойся . Все розкажу тобі ... Я вже великий . Не дитина , бачиш . Зелених штанців і зелених черевичків не загубив . Тепер признаюся тобі , матінко , і вам , мої братики і сестрички . Я багато – багато разів ходив у гості до прикметничат . І навчився їхньої роботи . Мені їхня робота припала до серця . І ваша робота подобається теж . Отак я буду тепер жити .трохи у вас , трохи у прикметників . Я хотів би бути майстром на всі руки .
Поплакала – посумувала Дієсловиха . Пожурилися – позітхали братики і сестрички .
І погодилися з Неслухнянком . Що ж удієш . Він уже великий . І вибрав свій шлях у житті .
- Тільки , синку , - Зажурено промовила Дієсловиха , - тепер ти будеш не Неслухнянком , а Дієприкметником . І наш , і немовби не наш .
З того часу з’явився серед дієслів Дієприкметник . І всіх , хто вмів виконувати дієслівну і прикметникову роботу , стали називати дієприкметниками . Але першим прапрапрапрапрабатьком їх був Неслухнянко .
- Відновіть зміст казки за ілюстраціями.
Проблемне питання
Чи можемо ми сказати, що дієприкметник – це СЗЧМ (самостійна змінна частина мови)? Чому?
(Бо дієприкметник поєднав у собі ознаки дієслова і прикметника).
Ключові слова: особлива форма дієслова;
ознака предмета за дією;
морфологічні ознаки ознаки дієслова;
ознаки прикметника;
синтаксична роль
ІІІ. Етап усвідомлення (20,5 хв.).
На дошці записані речення:
Із кожним осіннім днем ви бачите все більше жовтого листя. Барвисті квіти зникли, жовтіє трава. Пожовкле листя опадає.
- Назвіть спільнокореневі слова.
Жовтого –– жовтіє - пожовкле
- Яким членом речення вони виступають?
(Означення – присудок – означення).
- На які питання відповідають?
(Якого? – Що робить? – Яке?).
- Якою частиною мови є слово «жовтого»? Назвіть його граматичні ознаки.
(Прикметник, середній рід, однина, родовий відмінок).
- Якою частиною мови є слово «жовтіє»? Назвіть його граматичні ознаки.
(Дієслово, теперішній час, 3 особа однини, недоконаний вид).
- Якою частиною мови є слово «пожовкле»? Назвіть його граматичні ознаки.
(Минулий час, доконаний вид, середній рід, однина, називний відмінок).
- Чи можна сказати, що слово «пожовкле» - дієслово чи прикметник? Назвіть його граматичні ознаки. Куди ж нам слід віднести це слово?
(Це дієприкметник, бо має граматичні ознаки дієслова і прикметника).
2. Дайте визначення дієприкметника.
Правило:
Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка вказує на ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке?
3. Візьміть листочки в руки, проведіть по них пальцями. Що ви відчуваєте? Вдихніть запах листя. Опишіть свої враження.
Фізкультхвилинка (1 хв.).
Проблемне питання
Чим відрізняється прикметник від дієприкметника?
Прикметник Дієприкметник
Постійна ознака Ознака за дією
3. Робота із РЗМ. Розгляньте малюнки.
- Який вид мистецтва перед вами?
(Графіка).
- У чому його особливість?
- Назвіть і запишіть дієслова, які розповідають про зображене на малюнках. Утворіть від них дієприкметники. Назвіть ознаки дієслова та прикметника у дієприкметнику.
Опадати – опале.
Зірвати – зірване.
Зрізати – зрізане.
Зламати – зламане. . (минулий час, доконаний вид, однина, середній рід, називний відмінок)
- Чи від усіх дієслів можна утворити дієприкметники?
- Складіть із дієприкметниками речення або зв’язний текст.
(Опале листя тихо лягає м’яким килимом на холодну землю. Зірване, воно ніби шукає тепла і затишку. А ось зрізане дерево уже ніколи не зазеленіє, як і зламана жорстокою рукою гілка).
Виховний момент.
4. Відгадайте загадки, назвіть у них дієприкметники, визначте граматичні ознаки.
Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок. (Небо і зорі).
(Розстелений – док.вид, мин.час, чол.рід, одн., Н.в.).
Повна діжка жита п’ятачком накрита. (Мак).
(Накрита - док.вид, мин.час, жін.рід, одн., Н.в.).
Сто один брат – всі в один ряд зв’язані стоять. (Паркан).
(Зв’язані - док.вид, мин.час, множ., Н.в.).
Що можна бачити із заплющеними очима? (Сон).
(Заплющеними - док.вид, мин.час, множ., О.в.).
ІV. Етап рефлексії (5 хв.).
- Використовуючи ключові слова, розкажіть, що нового ви дізналися на уроці?
- Для чого потрібно вивчати цю форму дієслова у курсі «Морфологія»?
або:
- Поставте один одному запитання з приводу вивченого і дайте на них відповідь.
- Про що б ви хотіли запитати у мене?
- Виведіть формулу дієприкметника.
(Дієприкметник = дієслово + прикметник = вид, час +рід, число, відмінок).
Домашнє завдання (1,5 хв.).
1. Складіть граматичну казку про дієприкметник, щоб полегшити вашим однокласникам чи тим учням, які будуть навчатися у 7 класі у наступні роки, вивчення цієї теми. (Високий рівень).
2. Записати у довідники увесь теоретичний матеріал, вивчений вами на уроці, із використанням ключових слів.
3. Із художньої літератури виписати невеликий текст, 6-7 речень, із дієприкметниками, з’ясувати їх морфологічні ознаки та синтаксичну роль.
(Достатній і середній рівні).
4.Параграф 14. Вправа 120. (Низький рівень).
Оцінювання – поціновування (1,5хв.).
Література:
Блик О.П., Кулик Б.М., Українська мова, 5-6 клас, К., 1987.
Вихованець І.Р., У світі граматики, К., 1987.
Єрмоленко С.Я., Сичова В.Г., Рідна мова, 7 клас, К., 2007.
Мета уроку: Дати поняття про дієприкметник як особливу форму
(дидактична) дієслова, охарактеризувати його основні морфологічні ознаки, спільні із дієсловом та прикметником.
Сприяти активному усвідомленню учнями теми, вчити знаходити дієприкметники в реченнях, доцільно використовувати їх у своєму мовленні, будувати речення із дієприкметниками. Готувати учнів до засвоєння наступних тем.
(виховна) Виховувати у школярів любов до природи, замилування красою осені, бажання зберігати цю красу.
(розвиваюча) Розвивати мислення, творчість, пам’ять, зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів.
Обладнання: Таблиця, таблиці-схеми, ілюстрації до граматичної казки, ребус, малюнки для роботи із РЗМ, осіннє листя.
Тип уроку: Урок засвоєння нових знань.
І. Організація класу до уроку. Створення сприятливої обстановки, налаштування на роботу. (1,5 хв.)
ІІ. Етап актуалізації.(14 хв.)
1. Поетична п’ятихвилинка (із використанням листівок):
- виразне читання поетичних рядків напам’ять;
Хмарна не радує днина
Вітер висвистує в кронах ,
Лиш молода горобина
Світиться в гронах червоних .
- бесіда за змістом:
Яка пора року зображена у віршованих рядках? Доведіть.
Які почуття викликає у вас вірш?
- Робота над орфограмами:
а)назва орфограми;
б)формулювання правила.
2. «Мозкова атака».
- Який розділ науки про мову вивчаємо?
(Морфологію).
- Що він досліджує?
(Частини мови ).
- Що означає вивчити частину мови?
(Дослідити їх лексичне значення , граматичні ознаки ,форми змінювання та словотворчі засоби ).
- Дайте визначення дієслова?
(ДІЄСЛОВО – це частина мови ,що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?)
- Які граматичні категорії притаманні цій частині мови?
(Час : минулий ,теперішній , майбутній . У теперішньому і минулому часі дієслова змінюються за особами і числами , а в минулому часі – за родами ( в однині ) і числами .Бувають доконаного і недоконаного виду ).
- Що ви знаєте про прикметник? Як він змінюється?
(Прикметник – частина мови , яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання який ? чий ? Змінюється за родами , відмінками ,числами).
- Перевірка домашнього завдання. Заповнити таблицю знань із теми «Дієслово». (Я знаю / Я вмію).
Я З Н А Ю
Я В М І Ю
Визначення дієслова
Часи дієслів
Види дієслів
Перехідність – неперехідність
Дієвідміни дієслів
Способи дієслів
Форми дієслів
Правила написання не з дієсловами Виконувати морфологічний розбір дієслова як частини мови :
визначати форму дієслова ;
його вид , час ;
рід, особу , число ;
спосіб, дієвідміну
3. Ребус.
- Розгадайте ребус і сформулюйте тему уроку.
(Дієприкметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль).
- Згадайте, коли ви вже чули інформацію про дієприкметник.
(Тоді, коли вивчали форми дієслова).
4. Граматична казка «Неслухняні дітки» (І.Р.Вихованець, «У світі Граматики», К., 1987, стор.166-172). Розповідає учитель.
Давно це було .жила собі Дієсловиха з десятьма дієсловенятами . Дієсловенята були жваві та веселі . Дуже любили прогулянки . Мати їх часто виводила на подвір`я і розповідала багато цікавого про навколишній світ . Деякі дітки слухали уважно . Інші задивлялися на сонце , на пташок , на людей . Отак у дитячих прогулянках і материних клопотах ішло життя .
Настало раннє літо . Сміялося сонце . Вітерець звідкись прилітав , щось шепотів деревам і відлітав назад . Дерева ніжно йому шелестіли . Усе росло , буяло , раділо . Після смачного сніданку дієсловенята заглядали у віконечко . Їм не сиділося в хаті . Сонце і молодість кликали їх на подвір`я Ось вони побачили , як квочка знайшла зернини і кличе курчат . Курчата радо відгукнулися на поклик матері . Прибігли і клювали своїми маленькими дзьобиками , як мати . Дієсловенята дивилися крізь віконечко і знемагали . Їм дуже хотілося вибігти на подвір`я .
- Мамо, - благали дієсловенята . – Ти порайся в хаті .А ми побіжимо на подвір`я .Гарно ж як . І сонце , і квочка з курчатками . І все зелене . Ми будемо слухняні . Нікуди не побіжимо . Будемо тільки на подвір`ї . Пустіть нас , мамо ...
- Зачекайте , дітки . Ви ж бачили , як шуліка хотів украсти курчаток . А ворони ? Вони тільки й чекають . Боюся за вас , дітки . Страшно шуліки й ворони . Зачекайте трішки . Я ось зараз . Хвилинку – другу підождіть .
- Пусти нас , матусю , - увивався біля матері улесливий синочок Неслухнянко .Він був улюбленцем Дієсловихи . Часто вона йому дозволяла більше , ніж іншим дієсловенятам . – Пусти ... Я не буду вже забігати далеко . Буду тільки на подвір`ї . Хочеться ж як надихатися свіжим повітрям !
- Зараз , зараз , Неслухнянку , - наполягала на своєму Дієсловиха . – А то забіжиш знову . Хіба я тебе не знаю .
- Ось ти яка , матінко . Ніяк не можеш забути цього . Я більше не буду , - похнюпився Неслухнянко .
- Зараз . зараз , дітки . Ідемо вже .
І Дієсловиха з дітками вийшла на подвір`я . Дієсловенята були радісні і щасливі . Все їм подобалося . І сонце , і подвір`я , і курчатка . Хотілося бігати , галасувати .
Деякі дітки заслухалися , як шелестить берізка . Про щось перемовляється з вітерцем . А як пахне листя волоського горіха ! Зеленіє трава . На городі все росте , буяє , розкошує . Як гарно у світі . А ще коли молоді , і все гарне попереду . Дієсловенята мліли від щастя .
Дієсловиха почала розповідати про дерева , про квіти . Діти дивувалися , як багато мати знає . Чи вони коли будуть такими розумними ?
- Будете , дітки , - зітхала мати . – Тільки будьте слухняними . Не такими , як мій Неслухнянко . О , а де він ? Неслухнянку , йди сюди !
Та Неслухнянка знову не було . Побіг десь за подвір`я . Задивляється , як білі , зеленкуваті і різноколірні метелики літають над травами , сідають на травинки . А бджоли невтомно перелітають із квітки на квітку , шукають чогось . Гарно ж як ! Далі побіг Неслухнянко до річки . Дивився , як маленькі рибки зграйками підпливали до берега . Він кидав їм крихти хліба , які непомітно виніс із хати . Рибки накидалися на здобич . І знову тікали геть у глибини річки . Гарно ж і весело як !
Увечері Неслухнянко плентався додому . Із сумом думав , що гриматиме мати , дорікатиме йому . Як же цього разу виправдатися ? « Скажу , що допомагав комусь ... От кому –треба придумати » , - потішав себе . Приходив додому . Зітхала мати . Казала , що залишатиме його вдома . Інших же діток виводитиме на прогулянку . Знову обіцяв , що більше цього не буде . Обіцяв – і , переступивши поріг , забував про все на світі . І все знову повторювалося .
І вирішила Дієсловиха вивести дієсловенят на першу робочу прогулянку . Старанно готувалися до цього виходу . Пошила мати дітям нові костюмчики . Зелені костюмчики , як літо навколо . Аж виблискують на сонці . І зелені черевички . Вийшли по двоє на подвір’я . Попереду йшла мати .
- Дітки , і я , і весь наш рід маємо цікаву працю . Ми ходили і ходимо працювати в речення . Там підбираємо для себе іменники і разом працюємо . Ми стоїмо то у першій , то у другій , то у третій особі . Давайте , дітки , спробуємо .
Дієсловенята кинулися в речення . Залюбки намагалися в реченні стояти в першій , другій і третій особі . Мати так цікаво розповіла про це , що дієсловенята сприймали роботу як захоплюючу гру . Трохи відпочивали і знову йшли в речення . Тільки Неслухнянкові швидко все набридло . Мати й не вгледіла , як він зник із подвір’я .
Швидко чимчикує Неслухнянко . Аж на зустріч йому – Прикметничиха зі своїми дітьми . Прикметничата щось там попискували .
- Куди ти йдеш , Неслухнянку ? – питає його Прикметничиха . – Чого похнюпився ?
- Та мати змушує по сотні разів робити те саме , - відповідає він . – То стій у першій особі . То у другій . То у третій . Сил уже нема . Так усе набридло . От і подався навтьоки . куди очі бачать .
- Що я тобі скажу , Неслухнянку , - враз замислилася Прикметничиха . – Давай іди з нами . Я тебе навчу дуже швидко , як працювати у нас . Та й учити особливо не треба . Що робити – кажуть іменники . Якого роду іменники – ми цього роду теж . Змінюють вони число і відмінок – змінюємо число і відмінок і ми . Тобі сподобається . Іди з нами . Не пожалкуєш .
Неслухнянка недовго довелося й просити . Пішов із прикметничатами на чудову полянку в лісі . Неслухнянка одягли в червоненькі штанці та взули в червоненькі черевички . Щоб не дуже відрізнятися від прикметничат . У Неслухнянка зеленою була тільки сорочка . Загрався Неслухнянко аж до вечора . Опам’ятався пізненько . Швидко подався додому . Червоненькі штанці і черевички заховав . Боявся признатися матері , що він був у гостях у прикметничат .
Настало пізнє літо . Дієсловенят навчила Дієсловиха всього . Вони вміли вправно виконувати в реченні всю дієслівну роботу . Вміли в реченні стояти в першій , другій і третій особі . Також у теперішньому , минулому і майбутньому часі . Навчилися стояти в наказовому і умовному способі . Не відставав від них і Неслухнянко . Але часто зникав кудись . Йому кортіло побути з прикметничатами . Він навчився виконувати й прикметникову роботу . Але не признавався матері , де він буває . Тому червоненькі штанці і червоненькі черевички він старанно приховував .
Нарешті Неслухнянко вирішив з’явитися додому в червоних штанцях і червоних черевичках . Збіглися його братики і сестрички . Налякалася мати .
- Що ж ти наробив ? – накинулася Дієсловиха . – Де ти дів зелені штанці ? Напевно , загубив ? Чи порвав ? Відповідай . А де зелені черевички ? Ой лишенько ! То хоч приходив у своєму одязі і взутті . А то маєш тобі ! Не пущу тебе нікуди ! Будеш знати тоді !
- Люба матусю , заспокойся . Все розкажу тобі ... Я вже великий . Не дитина , бачиш . Зелених штанців і зелених черевичків не загубив . Тепер признаюся тобі , матінко , і вам , мої братики і сестрички . Я багато – багато разів ходив у гості до прикметничат . І навчився їхньої роботи . Мені їхня робота припала до серця . І ваша робота подобається теж . Отак я буду тепер жити .трохи у вас , трохи у прикметників . Я хотів би бути майстром на всі руки .
Поплакала – посумувала Дієсловиха . Пожурилися – позітхали братики і сестрички .
І погодилися з Неслухнянком . Що ж удієш . Він уже великий . І вибрав свій шлях у житті .
- Тільки , синку , - Зажурено промовила Дієсловиха , - тепер ти будеш не Неслухнянком , а Дієприкметником . І наш , і немовби не наш .
З того часу з’явився серед дієслів Дієприкметник . І всіх , хто вмів виконувати дієслівну і прикметникову роботу , стали називати дієприкметниками . Але першим прапрапрапрапрабатьком їх був Неслухнянко .
- Відновіть зміст казки за ілюстраціями.
Проблемне питання
Чи можемо ми сказати, що дієприкметник – це СЗЧМ (самостійна змінна частина мови)? Чому?
(Бо дієприкметник поєднав у собі ознаки дієслова і прикметника).
Ключові слова: особлива форма дієслова;
ознака предмета за дією;
морфологічні ознаки ознаки дієслова;
ознаки прикметника;
синтаксична роль
ІІІ. Етап усвідомлення (20,5 хв.).
На дошці записані речення:
Із кожним осіннім днем ви бачите все більше жовтого листя. Барвисті квіти зникли, жовтіє трава. Пожовкле листя опадає.
- Назвіть спільнокореневі слова.
Жовтого –– жовтіє - пожовкле
- Яким членом речення вони виступають?
(Означення – присудок – означення).
- На які питання відповідають?
(Якого? – Що робить? – Яке?).
- Якою частиною мови є слово «жовтого»? Назвіть його граматичні ознаки.
(Прикметник, середній рід, однина, родовий відмінок).
- Якою частиною мови є слово «жовтіє»? Назвіть його граматичні ознаки.
(Дієслово, теперішній час, 3 особа однини, недоконаний вид).
- Якою частиною мови є слово «пожовкле»? Назвіть його граматичні ознаки.
(Минулий час, доконаний вид, середній рід, однина, називний відмінок).
- Чи можна сказати, що слово «пожовкле» - дієслово чи прикметник? Назвіть його граматичні ознаки. Куди ж нам слід віднести це слово?
(Це дієприкметник, бо має граматичні ознаки дієслова і прикметника).
2. Дайте визначення дієприкметника.
Правило:
Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка вказує на ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке?
3. Візьміть листочки в руки, проведіть по них пальцями. Що ви відчуваєте? Вдихніть запах листя. Опишіть свої враження.
Фізкультхвилинка (1 хв.).
Проблемне питання
Чим відрізняється прикметник від дієприкметника?
Прикметник Дієприкметник
Постійна ознака Ознака за дією
3. Робота із РЗМ. Розгляньте малюнки.
- Який вид мистецтва перед вами?
(Графіка).
- У чому його особливість?
- Назвіть і запишіть дієслова, які розповідають про зображене на малюнках. Утворіть від них дієприкметники. Назвіть ознаки дієслова та прикметника у дієприкметнику.
Опадати – опале.
Зірвати – зірване.
Зрізати – зрізане.
Зламати – зламане. . (минулий час, доконаний вид, однина, середній рід, називний відмінок)
- Чи від усіх дієслів можна утворити дієприкметники?
- Складіть із дієприкметниками речення або зв’язний текст.
(Опале листя тихо лягає м’яким килимом на холодну землю. Зірване, воно ніби шукає тепла і затишку. А ось зрізане дерево уже ніколи не зазеленіє, як і зламана жорстокою рукою гілка).
Виховний момент.
4. Відгадайте загадки, назвіть у них дієприкметники, визначте граматичні ознаки.
Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок. (Небо і зорі).
(Розстелений – док.вид, мин.час, чол.рід, одн., Н.в.).
Повна діжка жита п’ятачком накрита. (Мак).
(Накрита - док.вид, мин.час, жін.рід, одн., Н.в.).
Сто один брат – всі в один ряд зв’язані стоять. (Паркан).
(Зв’язані - док.вид, мин.час, множ., Н.в.).
Що можна бачити із заплющеними очима? (Сон).
(Заплющеними - док.вид, мин.час, множ., О.в.).
ІV. Етап рефлексії (5 хв.).
- Використовуючи ключові слова, розкажіть, що нового ви дізналися на уроці?
- Для чого потрібно вивчати цю форму дієслова у курсі «Морфологія»?
або:
- Поставте один одному запитання з приводу вивченого і дайте на них відповідь.
- Про що б ви хотіли запитати у мене?
- Виведіть формулу дієприкметника.
(Дієприкметник = дієслово + прикметник = вид, час +рід, число, відмінок).
Домашнє завдання (1,5 хв.).
1. Складіть граматичну казку про дієприкметник, щоб полегшити вашим однокласникам чи тим учням, які будуть навчатися у 7 класі у наступні роки, вивчення цієї теми. (Високий рівень).
2. Записати у довідники увесь теоретичний матеріал, вивчений вами на уроці, із використанням ключових слів.
3. Із художньої літератури виписати невеликий текст, 6-7 речень, із дієприкметниками, з’ясувати їх морфологічні ознаки та синтаксичну роль.
(Достатній і середній рівні).
4.Параграф 14. Вправа 120. (Низький рівень).
Оцінювання – поціновування (1,5хв.).
Література:
Блик О.П., Кулик Б.М., Українська мова, 5-6 клас, К., 1987.
Вихованець І.Р., У світі граматики, К., 1987.
Єрмоленко С.Я., Сичова В.Г., Рідна мова, 7 клас, К., 2007.
Немає коментарів:
Дописати коментар