Розвиток творчої уяви та творчого мислення учнів шляхом впровадження ТРВЗ-педагогіки та ейдетики на уроках української мови та літератури (презентація досвіду)

КОІППО імені В.О.Сухомлинського

Розвиток творчої уяви та

творчого мислення учнів

шляхом впровадження

ТРВЗ-педагогіки та ейдетики

на уроках української мови та

літератури

(презентація досвіду)

Виконала

слухач курсів української мови та

літератури

Ковальова О.В.

[Слайд 1]Декілька років тому я була членом творчої групи з проблеми впровадження елементів ТРВЗ-педагогіки та ейдетики в освітню практику. Результат роботи творчої групи – вихід навчально-методичного посібника «Творчі задачі для розумників», а я почала впроваджувати ТРВЗ-педагогіку у твоїй роботі.

Проблема, над якою працюю, звучить так: «Розвиток творчої уяви та творчого мислення шляхом впровадження ТРВЗ-педагогіки та ейдетики».

Вважаю, що саме розвиток творчості школярів, їх здатності до діалектичного мислення є однією з основних проблем, які зараз стоять перед школою.

А що ж таке творчість? Найпростішим визначенням буде – творення на основі того, що є, чогось іншого, чого немає. Творча фантазія не може бути продуктивною без значного запасу інформації, без її аналізу і синтезу. Для розвитку нестандартного мислення потрібні активні форми і методи навчання. [Слайд 2] Саме таким методом і стала теорія розв’язання винахідницьких задач – ТРВЗ, основи якої розроблено у 50-х роках інженером і письменником Генріхом Альтшулером. За Альтшулером, реалізація творчих здібностей ґрунтується на використанні різних методів творчого мислення. ТРВЗ допомагає дати відповіді на запитання: що я хочу?, хто я?, що потрібно робити?, навіщо це робити?, як це робити?, з чого почати?.

Усередині 80-х рр.. російський учений І.Матюгін, дослідивши і вивчивши набутий людством досвід, створив ігрову систему, що спирається на властиве кожному уміння уявляти і фантазувати. Численні експерименти довели, що тривала пам'ять людини пов’язана тільки з її уявою. Тому Матюгін і назвав свою методику «ейдетика», що в перекладі з грецької – «яскравий образ». Дана технологія передбачає використання різних засобів, із допомогою яких учитель розвиває одну із найважливіших сторін психічного життя дитини – пам'ять.

Cвою презентацію я умовно поділила на три блоки:

-         робота із схемою ТРВЗ;

-         використання ейдетичних методів і прийомів;  

-         розв’язання творчих задач.

[Слайд 3] В основі схеми ТРВЗ-педагогіки та ейдетики лежить системно-функціональний підхід до виучуваного матеріалу. Тема уроку – це система.

Кожна тема - це показник ідей, без якої неможливий рух уперед, це частина чогось. А це вже є надсистема. Урок чи система уроків, на яких вивчається певна тема, складові теми – це етапи, відображені в підсистемі.

Основна філософія системи – це головна мета ряду уроків вивчення, яка буде проходити через них червоною ниткою.

Додаткові функції – це цілі кожного з уроків системи або додаткові функції певної граматичної категорії.

= = Вивчаючи мову і літературу, діти вчаться порівнювати, знаходячи риси спільного та відмінного.

Позначка «серце» - реалізація виховної мети: оцінка творчості поета, захоплення його життєвим подвигом, прагнення більше дізнатися, труднощі, із якими зустрічаються учні, вивчаючи мовну чи літературну тему.

Позначка «будиночок» трактується як місце, де «живе» тема, що вивчається.

[Слайд 4] Те, що я сказала,  чітко відбиває і «Римівка» тризівця М.С.Гафітуліна.

                                   РИМІВКА

Якщо ми розглянемо щось… (об’єкт)

То це щось завжди для чогось… (функція об’єкта)

То це щось завжди із чогось… (підсистема об’єкта)

То це щось частина чогось… (надсистема об’єкта)

Чимось було це щось… (минуле об’єкта)

Щось буде із цим щось… (майбутнє об’єкта)

Щось ми зараз же візьмемо, на екранах розглянемо.

[Слайд 5] Наприклад, вивчаючи творчість В.Симоненка у 11 класі, з допомогою цієї схеми учитель вибудовує собі ключові моменти роботи над темою.

[Слайд 6] Таку ж схему складають діти вдома, наприклад, вивчаючи творчість Є.Гуцала.

[Слайд 7] На уроці узагальнення знань із теми «Пряма мова. Діалог. Цитати» учні 9 класу теж визначаються із ключовими поняттями, формулюють завдання уроку, вчаться порівнювати мовні поняття, аналізуючи, з’ясовувати, із якими труднощами зіткнулися у процесі вивчення теми. Учитель, беручи це до уваги, планує свою подальшу роботу.  

[Слайд 8] Технологія ТРВЗ включає в себе і ейдетику, завдяки якій розвиваються відчуття дотику, нюху, смаку, сприйняття кольору, форми, розміру, слухова пам'ять, вербальне та невербальне мислення, відтворююча уява, мовлення. Усі ці властивості ми й знаходимо, аналізуючи твори літератури.

Методика розвитку образної пам’яті, яка і лежить в основі ейдетики, базується на мимовільному запам’ятовуванні. Василь  Олександрович Сухомлинський звертав увагу на те, що «мимовільне   запам’ятовування – найважливіша умова розумового розвитку; воно вивільняє сили розуму для думки, для глибокого запам’ятовування, для глибокого проникнення в суть фактів і явищ, запобігає одному з найстрашніших явищ – зубрінню.»

Ось які форми і методи ейдетики я використовую на своїх уроках.

[Слайд 9] 1. Метод «листівок». На кожну із листівок (починаємо з десяти) накладається певне слово. Учням пропонується уявити («заховати») дане слово на листівці. Потім листівки показую вдруге, а учні записують слова в тому порядку, в якому їх уявляли. Наступний етап – перевірка написаного.

[Слайд 10] Наприклад: Стіна.

[Слайд 11] 1. Скло

2. Атом

3. Черевик

4. Дельфін

5. Щітка

6. Стетоскоп

7. Алея

8. Черепиця

9. Диван

[Слайд 12]

[Слайд 13]

Кількість листівок можна поступово збільшувати - до - 15-20.

Таким чином можна накладати слова словникового диктанту, слова однієї орфограми, на одне правило, правила, рядки поезій для вивчення напам`ять, тексти для переказів, пісні, формули, хімічні елементи, дати, закони і т.д.

Іде не використання механічної пам`яті, яка заснована на багаторазовому повторенні, а творче, образне сприйняття і переробка інформації.

[Слайд 14] Навчитися уявляти смислову інформацію у незвичайному та цікавому вигляді і легко, не напружуючись, пригадувати її, допоможе «Метод Цицерона». Він рекомендує навмисне «залишати сліди інформації» на стінах класу.

[Слайд 15] Наприклад.

1. Велосипед

2.Медаль

3. Пиріг

4. Кишеня

5. Лимон

6. Цистерна

7. Пшениця

8. Директор

Прогуляйтеся подумки класом і «познімайте» образи цих слів. Перевірте написане. Усі ці слова об`єднує орфограма «Ненаголошені е, и», написання словникових слів.

Головне - послідовність вашої мандрівки. Не «бігайте» поглядом по приміщенню, шукаючи зручне місце.

 [Слайд 16] «Метод випадкових об’єктів»

Мета: розвиток умінь будувати логічні зв’язки між далекими один від одного об’єктами

Президент – престол – президія – престиж – прем’єра – препарат – претензії –  презирство

[Слайд 17] Під час вивчення поезії напам`ять із метою швидкого запам`ятовування застосовую метод піктограм - схематичний запис рядків вірша, який учні роблять із допомогою уяви. Ось як виглядає одна із піктограм (В.Симоненко «Лебеді материнства») (малюнок).

[Слайд 18] Дана таблиця показує переваги ейдетики перед сучасною педагогічною практикою.

[Слайд 19] І третій блок – творчі задачі – це благодатне підґрунтя для розвитку академічних і креативних здібностей особистості.

Узагальнена мета розв’язання творчих задач – формування творчої особистості засобами пошуку варіантів виконання завдань. Не кожна дитина належить до розряду обдарованих, тобто тих, хто має максимально розвинені здібності, але кожну необхідно до них наблизити. Саме пропоновані задачі зможуть відігравати в цьому процесі відчутну роль.

[Слайд 20] Вагомими завданнями, що конкретизують основну мету роботи в даному напрямі, є:

1. Цілеспрямоване формування психічних процесів, зокрема творчої уяви та мислення.

2. Створення внутрішньої мотивації до творчої та науково-пошукової діяльності.

3. Урізноманітнення навчального процесу.

4. Забезпечення позитивного виховного впливу на вихованців.

[Слайд 21] Типи творчих задач:

-         задачі на розвиток кмітливості та інтуїції;

-         дослідницькі задачі;

-         прогностичні задачі;

-         конструктивні задачі;

-         задачі з добудованою умовою;

-         комплексні задачі

Їх можна використовувати як на уроках, так і в позакласній роботі.

Я пропоную вам зараз декілька із них.

Ігри на галявині – задача на розвиток кмітливості та інтуїції

Одному американському фермеру не давали спокою сусідні дітлахи. Вони облюбували галявину перед його будинком для своїх гучних ігор. Постійна біганина і лемент виводили фермера із себе. Перше, що він зробив, - накричав на хлопців. Результат виявився нульовим, «бешкетування» тривало. Тоді фермер змінив тактику. Він запросив хлопців у дім, почастував солодощами та уклав з ними договір. Через кілька днів на фермі запанував спокій. Що запропонував фермер хлопцям?

Пропозиція фермера: «Я такий радий, хлопчики, що ви граєтесь перед моїм будинком. Я вже старий і мені так приємно дивитися на вас. Будь ласка, приходьте щодня до мого будинку і грайтесь. За це я буду платити кожному по 20 центів». Хлопчики з радістю погодилися і наступного дня ігри продовжилися. Але через кілька днів фермер знову покликав дітей і сказав: «Справи мої йдуть погано, тому я буду платити вам по 10 центів». Хлопчиська, побурчавши, розійшлися. Але наступного дня прийшли відпрацьовувати жалування. Щоправда, вже без колишнього ентузіазму. Потім фермер повідомив хлопчикам: «Із грішми у мене сутужно,тож доведеться знизити вам плату до 5 центів». Хлопчики відреагували: «Та вже ні, старий! За такі гроші сам бігай по своїй галявині!». З того дня на фермі запанував спокій.

Як показала практика, діти нерідко пропонують дещо схоже і зовсім різне, але не менш оригінальне, мабуть, уявляючи себе на місці хлопчиків. Наприклад, таке: фермер повідомив, що нещодавно він загубив якусь коштовну річ (золотий годинник чи ланцюжок), і попросив дітей пошукати її. Для цього дав лопати. Після неуспішних пошуків галявина буде вся перекопана, на ній буде незручно гратися у рухливі ігри. Тож є надія, що хлопчики знайдуть собі інше місце для розваг.

Кому поступатися стежкою? – творча задача

Гете прогулювався парком. На стежині, де могла пройти лише одна людина,йому зустрівся критик, який вороже ставився до поета. Коли вони зійшлися, критик гордовито буркнув: «Я ніколи не звільняю дорогу дурням!». Що, на вашу думку, відповів на це Гете?

Відповідь: «А я навпаки», - посміхнувся Гете і ступив убік.

Король не знає мови – творча задача

Англійський король Георг І, починаючи з 54-літнього віку й до кінця життя,був змушений користуватися послугами перекладача. Що з ним сталося у цьому віці?

Історична довідка: він став англійським королем, а оскільки був німцем за національністю, не знав англійської мови і не хотів її вчити, то користувався послугами перекладача.

Чудодійна сила! – розвиток інтуїції та кмітливості

Вона триває мить, але пам'ять про неї може залишитися у серці назавжди. Вона безцінна, але ніхто не бідний настільки, щоб не міг поділитися нею з іншими, і ніхто не багатий настільки, щоб не потребувати її. Про що йде мова?

Відповідь: це посмішка. Вона з’являється завдяки скороченню м'язів, при цьому в очах з'являється блиск, а кінчики губів злегка піднімаються, виражаючи задоволення. Дружня посмішка – це усвідомлена дія, поривання душі,що народжує радість. Посмішка благодатно впливає навіть на фізичне здоров'я. На думку логопедів,коли ми розтягуємо губи в посмішці, вже одна ця дія виробляє в мозку електричні сигнали, які стимулюють роботу гіпофізу. Гіпофіз у свою чергу виділяє ендорфіни - хімічні речовини в мозку, що сприяють появі почуття радості. Посмішка безцінна ще й тому, що благодатно спливає на інших. Щира посмішка без слів розкриває наші почуття – привітність, любов, симпатію, бажання підбадьорити. Інколи, просто дивлячись на малюка, що мило посміхається, ми не можемо не посміхнутися у відповідь. Лагідна посмішка дарує душевний спокій і допомагає упоратися зі стресами та життєвими негараздами чи труднощами.

Зніміть капелюшки, дами! – конструктивна задача

Один американський кінотеатр опинився на межі банкрутства. Виявилося, що глядачі були не задоволені тим, що під час кіносеансу дами, не знімаючи капелюшків, закривають екран. Намагалися давати оголошення з допомогою гучномовця, але ті на це не реагували. Вивісили оголошення – нульовий результат. Як учинити адміністрації кінотеатру?

    Можливе рішення:  за рекомендацією психологів, треба змінити текст оголошення, наприклад, так: «Під час сеансу просимо дам зняти капелюшки. Літніх леді це не стосується». Можна бути впевненим, що ніхто не захоче виглядати літньою леді (навіть у темряві залу).

[Слайд 22] Застосування ТРВЗ-технології вимагає від педагога постійного професійного росту, підвищення рівня засвоєння ТРВЗ-методики (поступовий перехід від ознайомлювального рівня до дослідницького (інструментального)). Обов'язковим елементом якісного навчання в ТРВЗ-педагогіці є освоєння не тільки відповідних методик, але і способів їх створення. Самоосвіта педагога, постійний самоаналіз своєї педагогічної діяльності є досить важливими для продуктивної роботи з учнями за методикою ТРВЗ.

Що це дає учням? Вони чітко бачать поставлену мету, завдання, які стоять перед ними. Дитина вчиться вірити в себе, у свої можливості, формується впевненість та самоповага, зникає почуття страху перед неправильною відповіддю.

План роботи НТУ «Соняшник» на 2014-2015 навчальний рік

План роботи НТУ «Соняшник»

на 2014-2015 навчальний рік

№	Зміст роботи	Дата проведення	Відповідальний
1	Діагностична робота з метою виявлення інтелектуальних, особистісних, мотиваційних особливостей учнів Організація роботи в секціях наукового товариства	Вересень	Соціальний педагог Психолог
2	1. Збори НТУ «Соняшник» 2 . Вибори ради товариства 3. Планування роботи НТУ на навчальний рік	Вересень	Буштрук Н.Б. Ковальова О.В.
3.	Вибір тем наукових робіт, затвердження їх в секціях НТУ	Жовтень	Керівники секцій
4.	Cемінар-практикум «Підготовка учнів до участі в предметних олімпіадах»	Вересень - жовтень	Учителі-предметники
5.	Організація занять семінару «Теорія і методика наукової роботи»	Протягом року	Керівники секцій
6.	Залучення здібних учнів до участі в конкурсах і турнірах	Вересень-жовтень	Вчителі-предметники
7.	Участь у районних, обласних предметних олімпіадах	Листопад-січень	Вчителі - предметники
8.	Проведення занять та консультацій керівниками секцій	Згідно графіка
9.	Практикувати виступи учнів зі своїми творчими доробками на шкільних позакласних заходах та у місцевій пресі	Протягом року	Керівники секцій
10.	Випуск газети « Обдарованість »  (інформація про діяльність НТУ)	Протягом року	Керівники секцій
12.	Організація виставки робіт учнів-членів НТУ «Моє захоплення»	Квітень	Керівники секцій
13.	Підсумки роботи НТУ «Соняшник» у 2014 - 2015 н.р.. Науково-дослідницька конференція	Травень	Буштрук Н.Б., керівники секій
14.	Теоретичний семінар: діагностика і прогнозування роботи з творчою молоддю на наступний навчальний рік.  Завдання для учнів на період літніх канікул	Травень	Директор, практичний психолог

Книга "Розвиток критичного мислення учнів на уроках української мови та літератури"

Поняття "сучасний урок" кожен із освітян трактує по-своєму. Він має відповідати державним освітнім стандартам, навчальним програмам і концептуальним підходам щодо добору навчального матеріалу, повинен мати чітку методичну й змістову логіку. На мій погляд, саме ці риси і визначають "обличчя" сучасного уроку та мають бути в центрі уваги вчителя у плануванні, організації та аналізі уроків. Урок - це показник майстерності та компетентності вчителя, його професійної культури і особистісних якостей. Це завжди спільна діяльність учителя і учня як рівноправних суб'єктів. Урок вони творять разом, даруючи один одному радість пізнання світу, розкривають себе в творчій діяльності, у спілкуванні та співпраці. Саме тому педагогу слід уникати видовищних уроків, а звикати до самоаналізу, до прогнозування наслідків своїх дій.

Будь-яке навчання за своєю сутністю є створенням умов для розвитку особистості, тому воно є розвивальним, особистісно орієнтованим. Це органічне сполучення навчання та учіння. Такий механізм реалізовує принцип формування у школярів не тільки, відчуття успіху, віри у свої пізнавальні сили і здібності до навчання, а й створює умови для самооцінки, змагання "із самим собою", пошуки причин невдачі.

  Проблема творчого розвитку особистості в сучасному суспільстві стоїть на першому місці.. Кожна цивілізована країна дбає про свій творчий потенціал. Усе це пов'язане з рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей дитини, надання їй можливості виявляти їх. Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання і вміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах, швидше знаходить своє місце в суспільстві. Найважливіша ж роль у цьому процесі належить школі, уроку (як основній одиниці навчального процесу).

Коли ж мова заходить про творчу лабораторію вчителя, починаєш задумуватися, що вона являє собою, як представити її на суд інших. Відповідь знайшла в книзі І.Г. Ткаченка, заслуженого вчителя України, доцента, кандидата педагогічних наук, колишнього директора Богдаиівської середньої школи №1 Знам'янського району, в якій я і працюю вчителем української мови та літератури. Книга називається "Богданівська середня школа ім. В.І. Леніна". Іван Гурович говорить, що творча лабораторія вчителя - це не що інше, як підготовка його до уроку. Повсякденна, кропітка, така, що дає результат. Це і декілька варіантів одного і того ж уроку, які з'являються під час підготовки до нього,  коли  учитель добирає систему творчих,  навчальних  і  пізнавальних завдань, що є результатом творчих пошуків педагога. Це і система уроків, бо один урок іще не є мірилом, показником майстерності. Щоб мати результат, напрацювання, знахідки, стати професіоналом, і з'являється творча лабораторія. "Та головне в цьому процесі творчості те, - пише І.Г. Ткаченко, -що учитель пізнає свої наукові і методичні можливості, глибше осмислює власну практику і відчуває потребу в поповненні знань з теорії і методики".

Я зрозуміла, що навчання має бути не просто учінням, традиційною орієнтацією учнів на засвоєння знань. Школа повинна навчити кожного вихованця самостійно мислити, діяти в нестандартних умовах, вирішувати найрізноманітніші проблеми.

І.Г. Ткаченко вважав, що "виховати дитину можна лише в процесі праці, напруженої, творчої, цікавої, осмисленої. Тільки докладаючи зусиль, переборюючи труднощі і самого себе, дитина може розкритися сповна, отримати задоволення, відчути себе щасливою". Це твердження повністю стосується і розумової праці під час уроку. Іван Гурович вимагав, щоб "учневі на уроці було важко, але цікаво, щоб, розв'язуючи поставлені завдання, дитина виростала у власних очах, могла оцінити себе. Тоді навчання і виховання зіллються в єдиний процес".

Ця думка І.Г. Ткаченка дуже близька до визначення розвинутого розуму, яке знаходимо у В.О. Сухомлинського: "...допитливість, тобто активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнати і знати, системність, тобто цілеспрямований відбір об'єктів пізнання, понять, висновків, дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність" .

Критичне мислення, з одного боку, є складовою частиною творчого, розвинутого мислення, а з іншого - воно не може існувати, тобто бути критичним, без комплексу рис творчого мислення. Воно дає можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні розвивають усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). Змінюється роль дітей та основне джерело мотивації. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня. Значно підвищується роль учителя: він більше розкривається перед вихованцями, виступає як лідер, організатор.

Чому це актуально саме зараз? Учні не вміють критично осмислювати себе, свої вчинки, у них погано розвинене почуття психологічної захищеності. Наші вихованці фактично зовсім не адаптовані до сучасних умов життя. Діти, які мають відмінні знання, не завжди можуть знайти їм застосування. Тому саме розвитку критичного мислення учнів ми маємо приділяти особливу увагу. Слід створити таку атмосферу,- яка б сприяла появі у дітей нових ідей і думок, породжувала б бажання захистити їх і відстояти.

"Формування і розвиток в учнів критичного мислення на уроках української мови і літератури" -- це проблема, над розв'язанням якої я працюю. Важливим аспектом критичного мислення учнів є спрямування змісту навчання і виховання на стимулювання "роботи душі", на вироблення в них критичного погляду на самих себе. І.Г. Ткаченко та В.О.Сухомлинський ставлять вимогу виховувати в учнів прагнення пізнати навколишній світ: виконувати складні розумові операції, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, бачення причинно-наслідкових зв'язків; самостійно, без зовнішнього тиску оцінювати явища навколишньої дійсності, розвивати вміння доказово відстоювати свої думки, спостерігати, досліджувати, робити висновки з явищ навколишнього життя, з довідкової літератури.

Позиція обох педагогів мені близька. Орієнтація учнів на критичне осмислення не лише свого образу, вчинків, а й довкілля залежить від уміння вчителя пов'язувати навчальний матеріал з проблемами, які хвилюють учнів. А використання інтерактивних методів навчання сприяє тому, що учні беруть безпосередню участь у навчальному процесі, відбувається взаємне інформаційне, духовне збагачення, діти мають можливість обмінятися життєвим досвідом, одержаною інформацією у власній інтерпретації. Не можна орієнтуватися тільки на те, аби вчити усіх однаково. Учитель повинен використовувати у своїй діяльності інтерактивні методи - стимуляції, активізації творчої діяльності, співвіднесені з творчими сторонами особистості. Тоді дитина має можливість розкритися сповна.

Ось як роблю це я.

Використовую елементи диференціації навчання. Ефективність уроку, на якому здійснюється диференціація, - це не кращі відповіді окремих учнів, а добрі знання всіх. Вона дає можливість конструювати різні варіанти уроків літератури, де кожен організовує свою діяльність у залежності від індивідуальних особливостей, зорієнтовує її на вивчення наступного матеріалу. Велике значення такої роботи полягає в тому, що жоден із учнів не лишається осторонь, тільки слухачем, або спостерігачем, а стає активним учасником навчального процесу, його робота на уроці має результат.

Ось,   наприклад,   традиційний   урок,   на   якому   вивчається   біографія письменника. Учні повинні засвоїти дати, події, пов'язані з його життєвим і творчим шляхом. А через урок-два ці дати абсолютно ніяких асоціацій у них  уже не викликають. У світлі особистісно орієнтованого навчання підхід до вивчення життєвого і творчого шляху того чи іншого письменника змінився.

Під час ознайомлення з творчістю Ліни Костенко в 11 класі пропоную учням вивчення біографії поетеси через її поезії. Читаючи вірші, діти бачать., що в них, як на долоні, життя цієї незвичайної жінки. У вигляді тез на дошці й у зошитах записуються фрази, які пропонують учні:

-  Дитинство її припало на роки війни, дівчинкою бачила понівечені тіла пастушків, яких розірвало гранатою, спалені хати, вузькі окопи, вирви від снарядів ("Пастораль XX століття", "Мій перший вірш, написаний в окопі").

-  Усе своє життя присвятила поезії, її вірші - відверті й сміливі, у них оголена правда.

-  То хто ж ти така?  

-  Як твоє ім'я?                  

          Чи варта такої плати?                 

-  Поезія - рідна сестра моя,            

          Правда людська - наша мати.

       Я вибрала Долю свою сама.

          І що зі мною не станеться –
          у мене жодних претензій нема

         До Долі - моєї обраниці.   

( «Доля» )

Щось у житті Ліни Костенко трапилося таке, з чим боротися поетесі було важко, вона намагалася знайти вихід із становища, яке склалося, але нерідко марно.

 Покремсали життя моє на частки,

 на тьмяну січку слів і суєти.

 А серце виривається із пастки –

 у нетрі дум, під небо суєти.

("Покремсали життя моє на частки")

Діти дізнаються, що трапилось: між збірками "Мандрівки серця"(1961) та "Над берегами вічної ріки"(1977) - 16-річне мовчання. Ліна Костенко робила все можливе, щоб прорватися до слухача через штучно створену глуху облогу.

- Вона не дуже любила гучні овації, часто відмовлялася від зустрічей, була скромною, аж надто.

Я, що прийшла у світ не для корид,

що не люблю юрби і телекамер,

о як мені упікся і обрид

 щоденний спорт - боротися з биками.

-       В її творчості можна виділити чотири основні теми: Пам'ять, Творчість, Любов, Природа.

Далі пропоную учням: заплющіть очі й скажіть, якою ви собі уявляєте цю жінку. А тепер погляньте на портрет і співставте.

Отже, працюють лише учні. А вже потім звертаюся до підручника чи додаткової літератури. Статтю про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко одинадцятикласники читають із позначками: + (це сказано було); - (цього не говорив ніхто); ! (це мене зацікавило); ? (це місце викликало  запитання). Створюється така особистісно орієнтована ситуація, за якої кожен учень шукає у всьому прочитаному і сказаному головне, думає, конструює свою роль у  процесі уроку, тобто творить.

А це і є одна з основних ознак критичного мислення - обстоювання певної позиції і водночас обережне врахування аргументів інших, дослідження логіки цих  аргументів.  Не  пасивне  асимілювання знань,  а  використання стратегії дослідження - через читання, письмо, дискусії - до самостійного навчання.

      А ось іще один варіант вивчення біографії. У нестандартному вступному слові про В. Симоненка намагаюся навести учнів на роздуми. Читаю його ж  поезію:.

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,

А в тридцять - смерті в очі подивлюсь
Мес життя - розтрощене корито,

А світ у ньому - каторга і кліть.

Так краще в тридцять повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть,

 ("Не докорю ніколи і нікому...")

Виникає проблемна ситуація: звідки  в молодого Симоненка такий песимістичний настрій (помер у 28 років). У дітей з'являється бажання дізнатися, яким був його життєвий шлях, як склалася творча доля.

Далі учні самостійно підходять до формулювання мети і завдань уроку. Тобто біографія письменника вивчається у тісному зв'язку з його творчістю та літературною епохою, в яку жив поет.

На даному уроці організовую роботу у творчих групах. При цьому слід пам'ятати про індивідуальні особливості учнів - психологічні, інтелектуальні, творчі - тому групи формуються добровільно, з урахуванням інтересів кожного. Діти мають можливість пояснити матеріал учневі-партнеру, відповісти учителю, активно співпрацювати в статичних, динамічних та варіативних групах, стати консультантом для інших, керівником якоїсь групи. А час на уроці максимально використовується для самостійної роботи, що і є однією з вимог сучасного уроку.

Ось приклад інтегрованого уроку, на якому вивчалася творчість Василя Стуса (8 кл.) саме через роботу в групах шляхом проведення ділової гри.

Етап І. Стус - поет-"шістдесятник". Цей період вивчається у курсі історії старших класів. 8-класникам нелегко засвоїти даний матеріал без допомоги вчителя історії, тому і виникла необхідність паралельно попрацювати з матеріалом, який вивчається на уроках історії. Кожна група (їх було 4) одержала завдання: 1-а група співпрацювала з учителем історії і повинна була ознайомити клас із періодом "шістдесятництва", із станом української культури в 60-80-х рр. XX ст.

Друга група вивчала біографію письменника і склала "Графік життя Василя Стуса", спираючись на нумерологічні методи дослідження.

"Кардіограма"   життя    поета складена   групою   після   роботи   з підручником .

Третя група одержала завдання підготувати розповідь про зв'язок: В.Стуса з Кіровоградщиною (за статтею В. Бондаря «Там витеплів душею» "Освіта", вересень 1990 р.). Ось як виглядав їхній захист.

4-а  група складала діаграму Венна, порівнюючи постаті Т.Шевченка і В.Стуса, В.Стуса і народного співця із поеми Лесі Українки «Давня казка».

Урок був спарений. Групи звітували про виконану роботу. Вона корисна тим, що всі діти мають можливість обмінятися ідеями, висловити свої думки. Ніхто не залишається осторонь. Тому такий вид роботи варто застосовувати для вирішення проблем, що потребують колективного розгляду.

Етап II. На третьому уроці вивчалася творчість періоду заслання. Діти мали (на вибір) написати відгук на одну із поезій В. Стуса або скласти паспорт вірша чи намалювати ілюстрацію до одного з поетичних творів. І завершувалося вивчення творчості поета-шістдесятника написанням роботи на тему "Народе мій! До тебе я ще верну..."

Як бачимо, тут поєднується групова робота і диференціація навчання. Створення умов для вибору посильного варіанта і подальша поетапна робота з виходом на спільне завдання дають можливість не відчути принизливого поділу. Кожен учень прагне досягти мети своїми зусиллями. Клас працює як одне ціле, і в той же час кожен іде своєю стежиною. Саме це і є основним завданням диференціації. Для її застосування потрібно глибоко знати кожного учня; наблизити навчання до навколишнього життя, до особистого досвіду дітей; чітко визначити, на якому етапі уроку потрібна диференціація.

Під час вивчення творів художньої літератури на уроках та в позакласнійі роботі хороший результат дає використання різних видів активної діяльності учнів, коли вони стають дослідниками, перебувають у пошуку розв'язання проблеми, кожен із них працює в режимі індивідуальних можливостей. Види активної діяльності - дискусії, мозкова атака, постановка та розв'язання проблеми і т.д.

Одним із них є ілюстрування ключових епізодів творів або уривків, що справили найсильніше враження на дитину. Це допомагає глибше пройнятися проблемами, які хвилюють героїв, сприяє розвитку уяви, глибокому розумінню змісту твору, викликає інтес до творчості письменника, бажання вивчати художній твір, критично осмислюючи прочитане, даючи оцінку подіям і персонажам.

І.Г. Ткаченко радив робити учнів співавторами уроку. Коли ж учитель демонструє малюнок учня або учень сам його захищає, це викликає почуття самоповаги, піднімає авторитет юного художника серед товаришів. Наше ж завдання - навчити бачити прекрасне, розуміти його. Я практикую виставки юних художників, запрошую учнів до "картинної галереї". Діти самі творять красу, одночасно творячи себе.

Коли в дев'ятому класі вивчалася повість Г.Ф. Квітки-Основ'яненка "Маруся", запропонувала учням: "Намалюйте, якою ви уявляєте долю Марусі і Василя". Свої малюнки діти захищали. Вразило те, що вони глибоко пройнялися долею закоханих, правильно зрозуміли ідею повісті. Наведу зразки захисту малюнків.

* Захист ілюстрації, на якій зображено два голуба і троянда між ними. Далі видніється цвинтар, а на ньому - дві могилки:

Як два голуби, Маруся і Василь полюбили один одного. З першого погляду і назавжди. Між ними спалахнула та іскорка, яка мала б перетворитися на великий вогонь кохання. Проте вона навіть не встигла розгорітися.

Символом кохання с троянда. Вона лише розпускається, але стати пишною, яскраво-червоною квітні не судилося. Як тільки герої Наближаються один до одного, усі життєві перешкоди, немов колючки троянди, заважають закоханим злитися в одне ціле і жити щасливо. Два горбочки на цвинтарі свідчать про те. ию тепер Маруся і Василь разом навіки. А чорно-сірий фон малюнка доповнює трагічність долі закоханих.

                             Софія  Івашук

*       Ще одна ілюстрація: троянда і тюльпан, із яких опадають пелюстки. А в повітрі кружляють сніжинки:

Ці квіти - доля Марусі та Василя ~ не встигли забуяти по-справжньому. Маруся - троянда, така ж тендітна, гарна та горда. Василь - тюльпан. Це одна із перших весняних квіток. Хоч і не така гарна, як троянда, але теж радує погляд. Василь був першим хлопцем, в якого закохалася Маруся, заради якого була готова на все.

       Сніжинки, що кружляють у повітрі, уособлюють зиму - розлучницю двох закоханих. Це - хвороба, журба, забобонність і відсталість селянства.

Олеся Рудяга

*  На малюнку зображена річка:

Це течія життя закоханих. По ній пливуть віночки Марусі та Василя. Один із них зачепився за гілку. Це розлука героїв.

героїв На березі-  вогнище кохання, яке дотліває. Майбутнього у героїв  повісті Г.Ф. Квітки - Основ'яненка немає

Інна Москаленко

*       Малюнок, на якому зображено дуб і березу, стовбур берези розсікає блискавка:

Дуб символізує міць і силу чоловічого роду, його мужність і велич. Саме таким був Василь. Берізка - краса і тендітність дівчат.  . Такою ми бачимо в повісті Марусю - стрункою, тендітною, ніжною, красивою. 

Темно-синє небо символізує ті дні, коли закохані були в розлуці. Гроза - це хвороба дівчини  Чорна земля - смерть героїв.

Михайло Лимаренко

*       Узявшись за руки, стоять герої повісті, за ними - чорна
постать смерті:

Це доля Марусі та Василя. Молоді люди палко кохали один одного, але бути разом їм не судилося. Напевно, доля вирішила, що справжні спокій і любов вони знайдуть лише в раю, куди й потраплять душі померлих. Бо земне життя закінчилося для них дуже трагічно й несправедливо.

Таїса Ткаченко

Створюючи малюнок, учні мають можливість нетрадиційно висловити думку,   показати  свое   розуміння   прочитаного,   вчаться,  захищаючи  роботу, озвучувати свої ідеї перед класом.

        Це сприяє розвитку навичок у спілкуванні , критичного мислення, вчить правильно і аргументовано висловлювати свою думку.

Форми і методи роботи  з розвитку критичного мислення застосовую в п'ятому класі. Ми складаємо сенкани, діаграми Венна, щоденник подвійних  нотаток.

Сенкан - це складання вільного вірша з п'яти рядків, що синтезує інформацію, коротко описує тему. Перший рядок має містити слово, який її позначає (це іменник). Другій рядок - опис теми, який складається з двох слів (два прикметники). Третій рядок виражає дію, пов'язану з темою, і складається з трьох слів. Четвертий рядок є фразою, що складається з чотирьох слів і   виражає ставлення до теми. П'ятий рядок - це одне слово - синонім де записаного у першому рядку. Воно передає сутність теми.

Сенкан може бути римований і неримований. Ось приклад:

Речення

Поширені і непоишрені

Розповідають, запитують, спонукають

Завжди виражають закінчену думку

Синтаксис

Діаграма Венна будується на двох колах, які частково накладаються одне на одне так, що посередині утворюється спільний простір. Використовується для  протиставлення  ідей, тем,  образів,  понять та  щоб  показати,  як  вони збігаються. Зразок діаграми Венна наведено вище.

Після того як учні прочитали прозовий твір чи поезію, пропоную виписати у колонку зліва цитату, яка найбільше сподобалася, чи рядки, в яких виражена ідея твору, а у колонці справа записати власні коментарі до цієї цитати, пояснити її розуміння. Даний метод роботи називається щоденником подвійних нотаток. Ті діти, які виписали однакові цитати, обговорюють свої коментарі і висловлюють власні думки.

Учні залюбки працюють у групах, у парах, люблять метод "Мікрофон", який дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку. Та найближче п'ятикласникам іще залишається казка, що допомагає їм у вивченні теоретичного матеріалу з мови. Тому я і сама використовую граматичну казку, і залучаю учнів до їх складання. Діти вчаться творити, наслідуючи кращі зразки фольклору. Це не лише розвиває учнів, їх творчі здібності, а й допомагає у ненав'язливій манері, без примусу засвоїти певну суму знань із теорії літератури. Адже саме в_ процесі роботи це найкраще запам'ятовується .

Ось зразки граматичних казок, складені п'ятикласниками.

Мудра Граматика

       Раніше слова були звалені в одну купу. А коли прийшла Граматика, вона поділила їх на групи. Граматика була королевою, і в неї були діти: доньку звали Морфологія, сина - Синтаксис. І мали вони свої володіння, в якому жили особливі жителі. Це -  слова. У володіннях принцеси жили частини мови, а у володіннях принца - словосполучення, речення і цілі тексти. Словосполучення - це братики і сестрички, а речення -   це вже сім`я. Ну а тексти - це цілі сім`і із бабусями і дідусями. Жилося б їм усім дуже добре, якби брат із сестрою постійно не сварилися. Кожен вважав, що саме його володіння важливіше для королеви Граматики. Та Граматика любила своїх дітей однаково, як і будь-яка мати. І тому завжди усі сварки закінчувалися примиренням. Мудра королева оберігає своїх підданих, тому Морфологія і Синтаксис і досі живуть у злагоді.

Катерина Шестакова

У країні Мова Багато тисяч років тому виникла країна Мова. І жили там слова Вони були неорганізовані, завжди між собою сперечалися, доходило навіть до бійки. І так кожного дня. Врешті - решт, таке життя жителям країни набридло. І вирішили слова обрати королеву, яка б мудро правила ними. Одноголосно обрали Граматику. Прийшовши до влади, вона поділила слова на групи - частини мови. З тих пір Мова стала квітучою країною.

Розквітає вона і тепер.

Людмила Велика

На уроках української літератури ми складаємо казки із протилежним змістом, за поданим початком (серединою, кінцівкою), за прислів'ям, за ілюстрацією, за назвою і т.д.

Про що шепочуться шкільні речі

Закінчився останній урок, поступово замовкли голоси. У школі запанувала тиша. Коли ж настала ніч, у класі знову почулися голоси. Тільки тепер гомоніли не учні, а шкільні меблі!

-        Ох-ох-охІ.. - зашепотіла перша парта. - Ну і життя в мене. Дістається щодня: і руками, і ногами, і підручниками! А коли ці бешкетники розлютять учительку, вона може по мені ще й указкою уперіщити.

-   А у мене всі боки риплять, - озвалася друга парта.
Тут загомоніли усі разом. Особливо ж скаржилися останні парти.

    -    Ой, а ми взагалі бідолашні! Стоїмо далеко від учительського столу, а всім відомо, які учні сидить за нами. На уроках вони пишуть не в зошитах, а на нас. А внизу ліплять на нас жуйки, обгортки від цукерок...

От якби це почули батьки розбишак! - промовив суворо учительський стіл.

-Вони ж нас улітку пофарбували!
-То був щасливий час...-     мрійливо зітхнула дошка.
Ще  довго  тривала   ця розмова.   1 якби  її почули учні,   то,   напевно, замислилися б над своїми вчинками.

Олександр Назарок

Щоденник та Ручка

        Якось Щоденник повів спір із Ручкою, хто із них важливіший. Щоденник каже:

Я , бо у мені Андрій записує розклад уроків, завдання домашні, а вчителі ставлять оцінки. Без мене ніяк не обійтися.

     Ні, я важливіша! - каже Ручка. - Бо запам'ятати все неможливо, і я потрібна, щоб усе записувати, в тому числі і домашні завдання.

Довго вони сперечалися. Ручка перестала писати, і Щоденник залишився незаповненим.

Сів Андрій робити уроки, відкрив щоденник, а в ньому - порожньо. Хлопець подумав, що додому нічого не задавали, і пішов гратися. А наступного дня на уроках Андрій мав двійки. От тепер і поміркуйте: хто ж важливіший - ручка чи щоденник?

Андрій Прохоров

Під час вивчення казки М. Магери "Хоробрі з Найхоробріших" учні давали відповіді на запитання: чому потрібно берегти чудо-дерево Мову?

Я думаю, що без чудо-дерева Мови народ волелюбний не звільнився б із рабства царя Нелюда.

Коли б таке дерево існувало в наш час, то ми б дорожили ним, як народ волелюбний, не забули б рідної мови ніколи. І перебороли б усі скрутні моменти, як перебороли Хоробрі з Найхоробріших.

Катерина Шестакова

Щоб зберегти чудо-дерево Мову, треба повиривати Нелюдові пагони дерев. Коли вони ростуть, убирають в себе сонячне світло і тепло. Дерево Мова похилилось, почало засихати, а, коли прийшов Зореносець, він повиривав пагони того дерева, і чудо-дерево підняло верхівку, ніби свою голівку, і потяглося до сонячного неба.

Чудо-дерево Мова знову має Охоронця й росте і зеленіє.

На мою думку, дерево потрібно не тільки охороняти, треба, щоб люди розуміли й поважали рідну мову.

Ольга Змієвська

Треба повиривати навкруг нього дерева Нелюда, які в чудо-дерева Мови забирали сонячні промені. Людям потрібно зривати листочки з дерева Мови і прикладати до вуст, щоб діти знали українську мову і не забували про чудо дерево Мову. Якщо ж  забудуть, воно поступово засохне.

Юлія Лапаксіна

На мою думку, щоб зберегти чудо-дерево Мову, потрібно любити і шанувати рідну мову, бо чудо-дерево черпає свої сили не від сонця, землі і води, а від того, як ми знаємо і любимо свою мову. Тож давайте будемо вивчати і шанувати українську мову!

Юлія Сергеєва

І нехай ці перші проби пера ще дуже далекі від художньої досконалості, та п'ятикласники починають усвідомлювати, що їм доведеться не тільки переказувати прочитане, але й будувати власні міркування, відстоювати, переконливо аргументувати їх, ділитися враженням від подій. Уміння творити словом слід розвивати упродовж усіх років навчання в школі. "Чим більше

розвинене це вміння, тим вища естетична і загальна культура людини, тонші її почуття, глибші переживання", - писав В.О.Сухомлинський .

Саме такі види роботи і закладають основи розвитку критичного мислення - складного процесу, що починається із залучення критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення, яке ґрунтується на доказах.

Закладені під час уроку основи знань та естетичні поняття зміцнюються, поглиблюються і розвиваються в позакласній роботі.

Проведення предметних тижнів - це маленька сходинка у роботі наших учителів-словесників, спрямована на оволодіння секретами мови та літератури, навичками культурного мовлення. Ми надаємо великого значення естетичному оформленню планів проведення тижнів. Кожного року він має свою емблему. Це і калина, і вишитий рушник, і берізки. У цьому році план тижня було оформлено у вигляді українського віночка. Поряд із проведеними заходами учні дізналися про те, що віночок - це символ краси, молодості. Що у ньому є ще і чаклунська сила, яка біль знімає, волосся береже. Що віночок є частиною українського народного костюма, що до нього вплітають 12 квітів, а кожна з них є певним символом: волошка - символ відданості, ромашка - символ здоров'я і ніжності, гвоздика - мужності й стійкості, дзвоник польовий -вдячності, лілія біла - чистоти, мак - краси, молодості, троянда — кохання, здоров'я, фіалка - сором'язливості, рута, мальва, півонія - це символи віри, надії, любові.

Підсумки тижня обговорюються на лінійках та засіданнях педради. Виготовляються фотогазети, проводиться анкетування учнів, яке дасть змогу спланувати проведення тижня на наступний рік і виявити  враження, які справило свято на учнів.

Наводжу один із варіантів плану проведення тижня української мови та літератури:

1.              Виставка малюнків "Сторінками української літератури".

2.      Хатні обереги - бабусині рушники (виставка рушників).

3.      Гра "Слабка ланка" (українська мова).

4.      Весілля: сватання, розплітання коси (інсценізована народна драма).

5.      "Будеш,   батьку,   панувати,   поки   живуть  люди"   (Тарас   Шевченко). Літературний вечір до річниці з дня народження І.П.Котляревського.

Таким чином, використання інтерактивних методів навчання дозволяє так організувати навчальний процес, що всі його учасники залучаються до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, обмінюються знаннями,    ідеями,    способами   діяльності.    Відбувається   це    в   атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки, що дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми співробітництва.     Одразу     розв'язується     кілька     завдань:     розвиваються    комунікативні   вміння   і   навички,   встановлюються   емоційні   контакти   між учнями .

Використання технологій критичного мислення - не самоціль. Це лише  засіб   для   досягнення   такої   атмосфери    в  класі,   яка   найкраще   сприяє співробітництву , порозумінню і доброзичливості , дає можливість дійсно   реалізувати особистісно орієнтоване навчання .