Однією з основних проблем, які стоять перед школою, є
розвиток творчості школярів, їх здатності до діалектичного мислення. Але
«мислителем учень стане лише тоді, коли вчитель приходить до нього з цікавою
думкою, запалює його своєю допитливістю, жадобою і ненаситністю пізнання,
спонукаючи на кожному уроці, порівнювати та зіставляти, аналізувати й
узагальнювати, доводити й оцінювати, уявляти і фантазувати», - писав В.О.
Сухомлинський.
Сучасна ж педагогічна практика спрямована здебільшого на заучування, а не на навчання, на знання, а не на вміння і
навички, на експлуатацію інтелекту і пам’яті, а не на їх
розвиток. Тому й
постала необхідність розробки та інтеграцій технології ,яка спрямована на
навчання дітей використовувати ресурси уяви та пам’яті. Не використання механічної
пам’яті, яка заснована на
багаторазовому повторенні, а творче,
образне сприйняття та переробка інформації. Саме це і приведе до успіху в
навчанні.
У книзі В. Нєвєрова «Союз труда
и красоты»
І.Г.Ткаченко, ведучи діалог із автором,
говорить: «Емкость
урока зависит от умения учителя специально создавать опорные высоты, между
которыми, как между двумя берегами, необходимо перекинуть мост. Этот мост и
есть творчество учащегося.
Идеальный урок тот,который
настолько целесообразен, что почти весь состоит из деятельности детей, а учитель только
дирижирует… Такой урок создает душевный, творческий настрой…Он будет
эстетически звучать. Песня рождается в творчестве. В совместном творчестве
учителя и учеников»
А що ж таке творчість?
Найпростішим визначенням буде – творення на основі того, що є, чогось іншого,
чого немає. Творча фантазія не може бути продуктивною без значного запасу
інформації, без її аналізу і синтезу. Для розвитку нестандартного мислення потрібні
активні форми і методи навчання. Саме таким методом і стала теорія розв’язання винахідницьких задач – ТРВЗ, основи якої розроблено у 50-х роках інженером
і письменником - фантастом
Генріхом Альтшулером. За Альтшулером, реалізація творчих здібностей
ґрунтується на використанні різних методів творчого мислення. ТРВЗ допомагає
дати відповіді на запитання: що я хочу?, хто я?, що потрібно робити?, навіщо це
робити?, як це робити?, з чого це робити?
У середині 80-х рр.. російський учений І. Матюгін, дослідивши
і вивчивши набутий людством досвід, створив ігрову систему, що спирається на
властиве кожній людині уміння уявляти і фантазувати. Численні експерименти
довели, що тривала пам’ять людини пов’язана тільки
з її уявою. Тому Матюгін і назвав свою методику
«ейдетика», що в перекладі з грецької – «яскравий образ». Дана
технологія передбачає використання різних засобів, із допомогою яких учитель
розвиває одну із найважливіших сторін психічного життя дитини - пам’ять. Існує декілька критеріїв, за
якими пам’ять
поділяється на три види. Це, насамперед, характер психічної активності; яка превалює в діяльності людини. Моторна
активність передбачає наявність руховної пам’яті, активність почуттів фіксується емоційною пам’яттю, наслідки активного відображення картин
природи і людського життя стають надбанням образної пам’яті, а думки, оформленні в
слова, зберігаються словесно – логічною пам’яттю.
Методика розвитку образної пам’яті, яка і
лежить в основі ейдетики, базується на мимовільному запам’ятовуванні. Василь Олександрович Сухомлинський звертав увагу на
те, що «мимовільне
запам’ятовування – найважливіша умова розумового розвитку; воно
вивільняє сили розуму для думки, для глибокого запам’ятовування, для глибокого
проникнення в суть фактів і явищ, запобігає одному з найстрашніших явищ
– зубрінню.»
Перед вами схема ТРВЗ - педагогіки та ейдетики, в
основі якої лежить системно-функціональний підхід
до виучуваного матеріалу.
По суті, це не що інше, як поурочний конспект учителя.
Що він включає в себе і як дана схема «працює» на уроці? У центрі – система –
це актуальні проблеми, які розглядаються в даний момент (тема уроку).
Наприклад: українська література, 11 клас- урок вивчення творчості В.А.Симоненка. Кожна тема -
це показник ідеї, без якої неможливий рух вперед. А це
вже є надсистема. Надсистемою для теми даного уроку є творчість
поетів-шістдесятників. Урок чи система уроків, на яких вивчалася творчість
В.А.Симоненка, це етапи, відображені в підсистемі. В даному випадку – це знайомство
з лірикою, новелами та щоденниковими записами поета.
Основна філософія системи – це головна мета системи
уроків по вивченню творчості поета, яка буде проходити через них червоною
ниткою. Визначаємо її так: довести, що Василь Симоненко «Найбільший шістдесятник
із шістдесят-ників»(В.Стус), «Витязь молодої української поезії» (Олесь
Гончар).
Додаткові функції – це цілі кожного з уроків системи:
1. Поглибити знання про життєвий і творчий шлях
В.Симоненка, розкрити невідомі сторінки його життя.
2. Проаналізувати громадянську лірику.
3. «Читати чужі думки – Еверест підлості» (Вільсон).
Познайомитися із інтимною лірикою поета, щоденником Василя Симоненка.
Вивчаючи літературу, діти вчаться порівнювати
творчість письменників, знаходячи риси спільного і відмінного. Наприклад,
Василь Симоненко і поети-шістдесятники. Можна запропонувати порівняти те, що
вони уже знають про поета із середніх класів і те, наскільки розширилися їхні
знання в одинадцятому класі.
Позначка «серце» - реалізація виховної
мети: оцінка творчості поета, захоплення його життєвим оптимізмом, прагнення
дізнатися про трагічну долю цієї людини.
Позначка «будиночок» трактується як місце,
де «живе» поезія В.Симоненка. Діти визначають, зо це збірки «Тиша і грім»,
«Лебеді материнства», «Берег чекань», збірка новел «Вино з троянд», а ще його
думки, відображені у щоденникових записах. Творчість В.Симоненка живе в серцях
і душах українського народу.
«Він мало жив. Немов літак, що ховається
за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого
слуху шум його двигунів… Це порівняння неточне, бо звук моторів
неодмінно гине, а звук поетового серця, хитаючи серцями мільйонів,
відроджується в душі народу.»(Дмитро Павличко)
А ось як «працює» схема ТРВЗ під
час вивчення інших тем.
Перед вами готовий конспект
уроку.
Технологія ТРВЗ
включає в себе й ейдетику, завдяки
якій
розвиваються відчуття дотику, нюху, смаку, сприйняття кольору, форми, розміру,
слухова пам’ять, вербальне та невербальне мислення, відтворююча
уява, мовлення.
Усі ці властивості ми й
знаходимо, аналізуючи твори літератури.
Так, під час вивчення поезії «Лебеді материнства» перед
учнями ставиться завдання знайти рядки, які сприймаються органами чуття: зором,
слухом, дотиком, нюхом і т.д.
Таким чином, робота на уроці включає в себе
прийоми аналізу і синтезу, порівняння і зіставлення, виділення головного,
відмежування його від другорядного, неосновного. І – що найголовніше – бачачи
перед собою цю систему, учні зможуть швидко відшукати у пам’яті потрібну
інформації.
Що дає використання такої
технології учителю? Видно ріст дітей із уроку в
урок. Покращується їхнє ставлення до навчання і оточуючого довкілля. Зростає
зона активного розвитку учнів: розвивається образне мислення, розширюються
розумові здібності, збільшується обсяг пам’яті.
Що це дає учням? Вони чітко бачать поставлену мету, завдання, які стоять
перед ними. Дитина вчиться вірити в себе, в свої можливості, формується
впевненість та самоповага, зникає почуття страху перед неправильною відповіддю
Адже пам’ять для того, «щоб нічого не
забувати», нікому не потрібна. Кожна нормальна людина володіє достатніми
«функціональними» можливостями пам ’яті для того, щоб постійно розвивати їх
шляхом збагачення знаннями. І межі розвитку ставить не природа, а умови
формування особистості, серед яких надзвичайно важливе місце належить навчанню.
Немає коментарів:
Дописати коментар